ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ

    Павлішен Валентина Тимофіївна – вчитель першої категорії Великоборовицької ЗОШ І – ІІІ ступенів. В 1990 році закінчила  Тернопільський педінститут ім. Я. Галана, фізико-математичний факультет. Стаж роботи 26 років.

         Долею судилося так, що математика стала справою життя. Девізом у вивченні математики слова відомого педагога В. Сухомлинського: "Математика вчить мислити й разом з тим вселяє віру в безмежні сили людського розуму. Вона виховує волю й характер." Тому останнім часом працюю над технологією проблемного навчання в процесі викладання математики. Адже будь-яка діяльність людини, особливо навчальна підкоряється  загальній схемі:

1.     Необхідність – початок будь-якої діяльності людини, тобто на уроці, висувається проблема, нехай то вивчення нового матеріалу або написання самостійної роботи тощо.

2.     Потреба (вивчити новий матеріал або отримати оцінку)

3.     Мотив (викликати в дитини бажання займатися проблемою)

4.     Мета (ті завдання, які вчитель ставить перед учнями і, які потрібно виконати за урок)

5.     План досягнення мети.

6.     Корекція.

7.     Оцінка результатів.

     За цією схемою можна моделювати уроки будь-якого типу. Але при цьому ніколи не забуваю про те, що на кожному уроці учням повинно бути цікаво й зрозуміло те, що вони вивчають. Велику увагу приділяю формуванню й розвитку пізнавальної діяльності учнів. Для цього на уроках використовую нетрадиційні форми роботи, такі як міні-лекція, семінар-практикум, конференція, диспут, ділова гра, КВК та ін. Їхнє запровадження забезпечує підвищення активності навчально-пізнавальної діяльності учнів, формування самостійності мислення, розвиток творчості.

Урок у системі проблемного навчання. Урок у тех­нології проблемного навчання виглядає як ланцюжок навчальних проблем, що учитель створює, вислухо­вуючи різні точки зору, аналізуючи їх з допомогою учнів, знаходить відповідні форми та способи фіксації одержаних результатів.

Реалізація моделі проблемного навчання вимагає від учителя таких дій:

•  Давати учням навчальні завдання у зрозумілій і ці­кавій формі.

•  Виконувати функції координатора пошукових дій учнів і партнера, допомагаючи окремим учням і групам, диференціюючи зміст допомоги.

•  Уміти зіштовхнути учня з проблемою, стимулюю­чи творче мислення з допомогою постановки пи­тань.

•   Коректно виправляти помилки, яких учні припус­каються у процесі пошуку гіпотез та їх доказів.

•  Спрямовувати дії учнів на самостійне освоєння різних джерел інформації. Пропонувати свою до­помогу тільки в тих випадках, коли учні не можуть самостійно прийняти необхідне рішення.

Технологія проблемного навчання передбачає:

1.  Зіткнення з проблемою, створення проблемної ситуації.

2.  Збирання й аналіз даних. Актуалізація життєвого досвіду з розв'язання проблем, пошук відомос­тей про об'єкт чи явище, яких не вистачає для розв'язання проблеми.

3.  Визначення причинно-наслідкових зв'язків, фор­мулювання гіпотези. Якщо учні не можуть сформу­лювати гіпотезу, то вона може бути запропонована вчителем.

4.  Збирання інформації, проведення досліджень, ви­вчення таблиць, графіків, читання рекомендованої літератури, результатом чого є перевірка припу­щень і побудова учнями пояснення ситуації, що призвела до виникнення проблеми.

5.  Формулювання висновків, аналіз процесу дослі­дження.

     За словами Д. Дідро: "Людина, що не знає нічого, може навчитися справа тільки в тому, щоб запалити в ній бажання вчитися."

Забезпечуючи це бажання, я зі своєї сторони намагаюся створити оптимальні умови навчання. Діти навчаються в просторому чистому класі, який я постійно поповнюю чимось новеньким: квіти, плакати, стенди, цікаві повідомлення та ін.

Мотивація – це другий компонент, що є важливим для пробудження бажання вчитися. Я її здійснюю шляхом бесіди, постановкою проблеми, запитаннями, цікавою задачею, частково задачами прикладного змісту.

     Третій компонент – це мета, яку ставлю перед учнями або правильніше сказати учні повинні ставити самі перед собою. Щоб досягти її намагаюсь заінтригувати учнів, тобто знайти ту "ізюминку", яка б розбудила цікавість учня і він за допомогою вчителя, підручника, вправ та задач, довідкових матеріалів, крок за кроком, досяг своєї мети. Тут я використовую  як індивідуальні так і групові форми роботи. Це різнорівневі завдання на картках, дидактичні матеріали. В груповій формі використовую інтерактивні технології: мозковий штурм, мікрофон, асоціація думок, карусель, «швидке згадування».

Мозкова атака. Цей прийом полягає у колективній творчій роботі з розв'язання певної складної пробле­ми. Всіх учнів об'єднує спільна робота над пошуком істини.

Алгоритм дії

Формулювання проблеми     Постановка завдань               Визначення термінів обмірковування

Висловлювання суджень, ідей                 Реєстрація ідей на дошці

Обґрунтування ідей авторами                                              Загальна дискусія навколо      представлених ідей: правильність, доцільність, оригінальність

Вибір найкращої ідеї

Обґрунтування

остаточного

вибору

Підбиття під­сумків роботи

Невід'ємною частиною роботи з дітьми є заохочення їх до складання математичних кросвордів, віршів, загадок, казок. Учні із задоволенням знаходять цікаві математичні повідомлення.

     Незважаючи на різноманіття форм та методів проведення, для моїх характерними є: колективні способи роботи; зацікавлення в навчальному матеріалі; творча складова; активізація пізнавальної та розумової діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання; дослідницькі методи тощо.

     Формуючи інтерес до предмета я немалу увагу приділяю і позакласній роботі. Мої діти беруть участь в олімпіадах і хоч поки що призових місць ще не має, але діти завжди задоволені тим, що приймали участь в олімпіаді і обговорюють в класі завдання та їх розв’язування з іншими дітьми. Також учні беруть участь в Міжнародному математичному конкурсі "Кенгуру". Не менш важливим для мене та дітей є проведення тижнів математики, вечорів, КВК, брейн-рингів, ігор, написання робіт з історії математики, про вчених-математиків.

     У стосунках з учнями намагаюся бути не тільки вчителем, але й другом, колегою, помічником і порадником.

Живу за принципом: "Людина – це дріб, знаменник якого – все те хороше, що людина думає про себе сама, а чисельник – те хороше, що про людину думають інші. Чим більший чисельник, тим більший дріб."(Л. Толстой)

Вважаю, що невід'ємною частиною розвитку особистості є виховання. Тому й у виховній роботі завжди у творчому пошуку, цікавлюся новими формами виховної роботи і намагаюся впроваджувати їх в свою діяльність. Класні години проводжу "Як зустрічі в родинному колі", осучаснюю проведення диспутів, проводила тренінг "Зустріч двох світів" – про відношення та взаємостосунки хлопчиків і дівчаток. Залучаю й самих учнів до проведення виховних заходів, їм подобається самим відшуковувати матеріали до стінгазет, до проведення тематичних оглядів новин. Уважно вислуховую їх пропозиції, найбільш цікаві обговорюємо в класі та впроваджуємо в свою діяльність.

Завжди намагаюся підтримувати зв'язок з батьками, вирішувати з ними нагальні проблеми класу, школи, індивідуальні проблеми.